Втрата побратима чи посестри – те, з чим у кол-центр #ВАРТОЖИТИ часто звертаються військові.
Найчастіше дзвонять військові, які знаходяться у лікарні після поранень, у відпустці або вдома після звільнення за станом здоров’я. Захисні механізми психіки послаблюються, і емоції «наздоганяють». Про втрату говоримо з психологинею Тетяною Уваровою — керівницею лінії психологічної підтримки військових та їхніх близьких всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ. Основні емоції, які відчувають військові: сум, розпач, безпомічність, вина, туга, злість, гнів, ненависть, зневіра, розчарування, страх, тривога, горе від втрати.
Наші психологи діляться, що після розмов з ними військовим стає значно легше. Втрата викликає цілу навалу думок, почуттів, переживань. Виникає велика напруга, почуття самотності. Розрядити все це можливо разом з іншою людиною. І добре, коли ця людина – професійний психолог.
Варто пам’ятати, що психолог на лінії не може позбавити людину болю втрати, і це не потрібно робити, бо цей біль – природний. Але ми можемо допомогти зробити його таким, який ти можеш витримати.
Важливо говорити з людиною, що розділить твоє горе втрати і не заборонить прожити його фразами «Ти військовий/а. Ану зберись, не розкисай!» і т п. Крім того, психолог проводить психоедукацію – пояснює зрозумілими словами, що відбувається, коли йде процес горювання. Це повертає військовій людині таке необхідне відчуття контролю.
Для кожного горе – це індивідуальний процес. До того ж, перший час після втрати поради взагалі не сприймаються. Але з часом:
Не уникай спілкування з рідними, побратимами. Шукай «своїх». Дзвони нам на лінію за номером 5522. Тут всі свої.- Робота з горем потребує багато енергії, ресурсів, тому піклуйся про свій фізичний стан: сон, їжа, рух.
- Ресурсом може бути діяльність, що подобається, дає силу, натхнення.
- Займайся спортом.
- Не уникай емоцій втрати – їх треба прожити.
- Пам’ятай: відчувати біль від втрати – це нормально. Ненормальною є війна.
- Подумай, що допоможе зберегти пам'ять про загиблого побратима/посестру. І роби це.
- Спілкуйся та допомагай родині загиблого/ої – це може допомогти і тобі.
- Релігійні ритуали, спілкування з військовим капеланом – потужний ресурс у проживанні втрати, навіть для невіруючої людини.
- Пам’ятай, що ти ні в чому не винен/а. Винуватець один – росія.
- Якщо ти у зоні бойових дій, то одна зі стратегій зберегти ресурс – фокусування на поточних актуальних завданнях. В умовах війни це нормально і можливо.
- Почуття можуть «наздогнати» потім, а можуть і ні – це дуже індивідуально.
- Але пам’ятай, що стримування емоцій виснажує більше, ніж дозвіл їм проявлятися.
- Тому, якщо є можливість та час, щоб прожити ці почуття, і тобі плачеться – плач, сумно – сумуй.
- Енергія дозволених емоцій – таких як злість, ненависть, жага до помсти – може бути неабияким ресурсом у боротьбі з ворогом.
- Часто непрожиті емоції «наздоганяють» військових у сновидіннях. Не треба цього боятися. Це намагання психіки «допрожити» та інтегрувати події у досвід. З часом це змінюється, і сон налагоджується.
- Потім, після повернення додому, необхідно дати собі час на відновлення і, за потреби, не зволікати і звертатися до фахівців з психічного здоров’я.
Якщо ти зараз на передовій і не можеш впоратися із горем втрати – дзвони на короткий номер:
5522
#ВАРТОЖИТИ
Анонімно та безкоштовно.